dreamer_poetry

Не встиг я навіть як годиться зустріти цей ранок.ще одного дня,як починають виникати несподівані проблеми.І чим швидше я стараюся все владнати,то виходить як завжди навпаки-ще гірше.  Вже 2 години обдумую суть речей,і ковиряюся в своїх невмирущих роздумах.Цікаво що в мене вийде?
Зараз поїду до мами на квартиру обговорити деякі речі,заодно візьму з собою розпечатку  що стосується ЗНО-2009,а також свої оцінки(що ви думаєте в мене там? )вклеєні позавчора моєю класною керівницею в мій щоденник.Ех....і хоча оптиміста з мене ніякого,я все ж надіюся що в мене буде все ок,хоча б на певний проміжок часу. Побачимо
 

Завтра планую з"Їздити за квитками,бо хочу звалити до міста Лева.Недешеве задоволення чесно кажучи-102 гривні з гудзиком тільки в один кінець.Але шо поробиш? Мені терміново треба міняти місцезнаходження. Що ж подивимось.
Далі буде...

Недавно пригнав з одного вельми відстійного концерту. Річ у тім що зовсім насподівано в нас в місто  якимись чуваками був організований  сьогоднішній  концерт,явно пов"язаний з японськими тачками Хюндай. Якась така  реклама і ще один "вихід в маси" наших корінних мешканців славетного "козацького" містечка АЛЧЕВСЬК. Їм(місцевим аборігенам,як любить казати мій тато,до речі дуже навіть слушно й точно).І щ що ж далі? ми з Дімою,думаємо,а пішли.звалим подивимося на це,все одно ніц робити,ну пішли. зустрічаймося на зупиці бачимо афіші і переживаємо ШОК хоча до цього ШОКУ ми вже були підготовлені,бо вже знаємо шо ніц іншого окрім  як ШОКУ (скажемо так)до нас в наше славетне "КАЗАЦКЕ" містечко ніколи не приїде. Дивимось на афіші і дізнаємось(УВАГА!!) що до нас приїхало ТАКЕ: группа А,Р,М.И.Я, АВИАТОР і ще якась така мурня те що зве себе гуртом "34".. Ну гаразд думаємо ми ,відступати нікуди..пішли до сцени стали прям біля огорож.там якраз саундчекували те що зве себе гуртом "34". Ну побринчали собі,побриначали на іструментиках,винесли примочки,вийшов гітарист з гітарою(Дімон чомусь був на всі 100 певен що це Fender фірмовий,хоча я маю сумніви)щось там собі під ніс награвали. Нудота.Мене вже починає вернути.. Потім вийшов вокаліст і почав "вокалістити" при цьому зазначу що в нього був дуже противний попсовий голос,від чого мене починає вернути ще більше.  В них   на сцені з"являються якісь проблеми з саундом ,себто  апаратура відмовляється на них працювати(і правильно робить) чи якась така штуковина. Одним словом одному Джізусу відомо що в них там сталось. Й після цього вибіг якийсь мужик,почав бігати по сцені командувати,кричати-щось йому дуже не подобалось в тому всьому.  Всі несподівано зникають.В цей момент з"являються якись дівчатка  з блакитними(...це натяк..?) повітряними шаріками з написом Хюндай. Ну й звісно починають безкоштовно всім роздавати. Публікум вже завівся,кожен хоче собі блакитний шарік. Всі його хочуть. Ми з Дімою стоїмо пофігістично розмовляємо в першому ряді прям біля звукорижесера(замічаємо що в низу біля нього на асфальті стоїть ще не розпечатаний коньяк,АЯКЖЕ!). Всі вимагають собі шарік. "Дайте ШАРИК!!!" -раптом біля мого вуха закричав якийсь мужичара. "ДАЙТЕ МНЕ ШАРИК!!"-з повним відчаєм повторюється знов. Скільки ж треба для щастя еге-ж? Ха! Ну там дівчата виносили шаріки-роздавали,потім кудись зникали ,виходили з черговою партією щарів,і так знову. Публікум був в захваті. для мешканців свято вдалося.  Нам шаріки чомусь не давали.(курва,хАЧУ шарик!!!)Ми з Дімою постояли і вирішили що  "кІНА НЕ БУДЕ" і звалили в найближчий магазин.. Потім доля знов занесла нас якимось чином на ту площу і там вже виступав той самий гурт.   Натовп дівчат-тінейджерів.(та йн е тільки) стояли і візжали від тої лискучої дебільної попси разрахованої на такий ж самий публікум. ми відійшли(подалі від того хєрового попсового голосу вокаліста) ,побалакали троха,пройшлися . . На "Армию" й "Авіатора" ми  забили, бо такй брЄд ми не слухаємо і невер слухати не будемо. Ми ще поржали з тої дебільної комерційної попси і розійшлися.

Вже декілька днів обпікаюсь думками про створення свого персонального щоденника(блога),але ніяк неможу дати собі з ними,(думками)  ради. Дійшов висновку що протистояти cвоїм внутрішнім мешканцям -це все одно що розмахувати руками під прицілами тисячі снайперів-Марно. Тому я зараз саме тут. І саме це тут  браття мої розписую..  Недавно до моїх рук потрапив щоденник Тараса Григоровича Шевченка(той що поет,всі ви його повинні знати,або ,хоча б думати що знаєте,одним словом неважливо) і це стало ще одним поштовхом до ідеї остаточного народження мого персонального блогу.Тому особиста подяка Шевченкові і його маленькому саморобному зошитку(хочу відмітити той факт,що коли Тарас загорівся ідеєю збацати собі  персональний щоденник,то обрізаючи цей зошит своїм  дорогоцінним ніжечком,цей ножечок(FUCKING SHIT) зламався. Представляєте який облом для людини? ні,не представляєте,і я зрештою не представляю. Як  погано що тоді Шевченко не міг змоги користуватися інтернетом і завести ось як я,свій віртуальний блог. Бо всього-навсього інтернету тоді як і всяких блогів не було. Та сподіваюся в Тараса зараз безлімітка і він всім  з хмар показує фак. До речі при нагоді сподіваюсь відшукати його в livejournal(саме тут,так так) і добавити в френди. Та це буде згодом.А поки...
Одже:ОГОЛОШУЮ СВІЙ ПЕРСОНАЛЬНИЙ ЩОДЕННИК НАРОДЖЕНИМ І ВСЕЛЯЮ ПОРУХОМ СВОЄЇ ДУМКИ І СЛОВА  В НЬОГО ДУШУ.
Тому мені тепер нести повну юридичну відповідальність за малюка,зрештою я його батько чи не так?
Початок


P/S: А буде ж що почитати нащадкам!!!